Військово-патріотичний спортивний клуб
"Каскад"


 

Програма на здачу «Чорний берет пластуна»KASKAD beret_shevron

 

Встановлено в ході спеціальних досліджень, що ідеальний боєць спецпідрозділу той, хто:


-         має так званий «пасивно-агресивний тип» характеру;

-         інтелект вище середньої норми хоча б на 10-15 балів;

-         схильний до ризику (але не до авантюризму);

-         у своїх невдачах винить звичайно себе, а не «обставини» або інших людей;

-         цінує чоловічу дружбу;

-         самостійний у своїх оцінках і рішеннях;

-         уміє швидко перебудовувати своє поводження залежно від ситуації.


 

Здача проходить в два етапи: тестування і бойова робота.  Для чоловіків оцінювання тільки за результатами на «відмінно» чи «добре», для жінок –  ще і «задовільно».

 

І етап. ТЕСТУВАННЯ

Тест на загальну витривалість заснований на вимірі тої відстані, що пробігає боєць за 12 мінут:

більше 2,8 км – «відмінно»;   2, 8-2,4 км – «добре»;     2,4- 2,0 км - посередньо,менш 2,0 км - погано.

Тест на м'язову працездатність складається із чотирьох вправ (виконуваних одне за іншим без перерви, по 10 разів кожне), чотири вправи разом становлять одну серію:

  • віджимання в упорі лежачи;
  • з упору присівши пробросом ніг назад перейти в упор лежачи;
  • підйом ніг з положення лежачи на спині;
  • із сидячи навпочіпках стрибок нагору з повним випрямленням ніг і тулуба, руки за головою.

Оцінки:      7 серій «відмінно»;     5-6 серій «добре»;     3-4 серій посередньо;


Тест - Комплексна силова вправа.

Виконується протягом 1 мінути: перші 30 сек. - максимальна кількість нахилів уперед до торкання руками носків ніг з положення лежачи на спині, руки на поясі, ноги закріплені (допускається незначне згинання ніг, при поверненні у вихідне положення необхідне торкання підлоги лопатками); потім повернутися в упор лежачи й без паузи для відпочинку виконати протягом 30 сек. максимальна кількість згинань і розгинань рук в упорі лежачи (тіло пряме, руки згинати до торкання грудьми підлоги).

Оцінка: «відмінно» 48 разів (нахили й віджимання разом);   «добре» 44 рази;     «задовільно»  40 разів


Тест - Комплексна вправа на спритність.

Проводиться в будь-якому приміщенні або на рівній площадці із трав'яним покриттям. По команді «Марш» пробігти з високого старту 10 м, виконати два перекиди вперед, стрибком зробити поворот навкруги, два перекиди вперед, пробігти 10м в зворотному напрямку. При виконанні перекидів у залі дозволяється застосування матове.

Оцінка:  «відмінно» 10 сек;   «добре» 10,6 сек;    «задовільно» 11,2 сек


Тест - Комплексна вправа на координацію

Проводиться в будь-якому приміщенні або на рівній площадці із трав'яним покриттям. По команді «Обертання» потрібно стоячи нахилити голову і закривши її руками почати швидко на протязі 10сек обертатися навколо себе. Після команди «Пішов» виконати комплекс акробатичних завдань (5 елементів), які були поставленні перед початком вправи:

  • падіння вперед, перекид вперед, падіння вліво, перекат лівим плечем вперед, стрибок перекидом через перепону;
  • падіння назад, перекид назад, падіння вправо, перекат правим плечем назад,стрибок перекатом через перепону;
  • перекат правим плечем вперед, падіння в повітрі, падіння вперед ковзаюче, перекат «колодою» 2рази, стрибок  перекатом через перепону;
  • колесо правим плечем, перекид вперед, колесо лівим плечем, рандат, стрибок-удар в стіну (партнера) з перекатом.

Оцінка:   «відмінно» 4 рази;   «добре» 3 рази;    «задовільно» 2 рази

 

Біг на 100 метрів.

Оцінка: «відмінно» 14, 1 сек.    «добре» 14,6 сек.     «задовільно»   15,6 сек.


Підтягування на поперечині.

Оцінка:  «відмінно» 15 разів.;   «добре» 12 разів.;  «задовільно»  9 разів.

 

Плавання.

Виконується в польовій формі (без взуття).

Оцінка: «відмінно» 100 м ;  «добре» 75 м ;   «задовільно» 50 м


Спеціальний комплекс прийомів рукопашного бою.

  1. Призначений для знищення й полону супротивника :
  2. Ріжучі й колючі удари ножем - наносяться швидкими рухами збройної руки горизонтально, вертикально й по діагоналі (імітуючи на супротивнику і на манекені).
  3. Комплекс РБ с автоматом.
  4. Звільнення від захоплень і відбиття ударів  із застосуванням кидків і больових прийомів.
  5. Захист від погрози і нападу озброєного супротивника.
  6. Способи зняття вартового.
  7. Прийоми зв'язування супротивника і його обшук.

Оцінка (більшість завдань): «відмінно» на 5 балів ;  «добре» на 4 бали ;   «задовільно» на 3 бали

 

 Тест на психо-фізичні показники в умовах бою, на які впливає психічний фактор:

  • перехід по дошці на висоті 6м;
  • простояти на краю стіни (висотою не менше 6м) більше 30сек.;
  • витримати постріл в упор (з ПП чи маркера);
  • пройти через вогняний коридор або босими ногами по жару.


Оцінка:    «відмінно» 4 завдання;   «добре» 3 завдання;   «задовільно» 2 завдання


Оцінювання балів за тестування: відмінно = 3 бали;  добре = 2 бали; задовільно = 1 бал.

Після тестування до бойової роботи  допускаються лише кандидати, які набрали: чоловіки – не менше 25 бал; жінки – не менше 13 балів.

 

ІІ етап.   БОЙОВА РОБОТА

Добовий рейд в повному спорядженні (з ночівлею в польових умовах) зі зброєю на дистанцію не менше 40 км, орієнтуючись по карті. По мірі отримання наказів по системі зв’язку під час рейду необхідно провести фотографування зазначених в бойовому завданні об’єктів і знищити вказані об’єкти. Не дати можливості супротивнику захопити в полон або знищити розвідника.

Умови враження страйк.зброєю:

1 влучання в кінцівку – легке поранення;

1 влучання в тулуб або 2 влучання в кінцівку – середнє поранення (боєць повинен себе забинтувати);

2 влучання в тулуб або 3 влучання в кінцівку  - тяжке поранення (боєць повинен себе забинтувати і не рухатися 10 хв.);

3 влучання в тулуб або  4 влучання в кінцівку – боєць загинув смертю хоробрих (перерва 15 хв. і повторне виконання поставленої задачі)

Оцінка:  «відмінно» менше 20 годин ;   «добре» 20-24 години ;  «задовільно» від 24 до 25 годин


Після проходження рейду індивідуальне проходження смуги перешкод з одночасним проведенням поєдинків з РБ.

 

Загальна контрольна вправа на єдиній смузі перешкод (тропа розвідника).


  • 30м. повзком по пластунські;
  • 100 м. бігом в протигазі ;
  • Бігом під гору з ящиком (мішком) >10кг;
  • Спуск по мотузці в рів;
  • Кидання гранати лежачі в ціль;
  • Стрільба з АК по трьом падаючим цілям;
  • Прохід ділянки з розтяжками;
  • Прохід лісового завалу;
  • Переповзання крізь тунель;
  • Переправа по мотузці;
  • Метання в щит ножа (зірочки) і лопатки;
  • Стрибок в вікно;
  • Прохід ділянки «путанки»;
  • Стрільба з пістолета в ціль.

 

 

За кожну помилку – 10 відтискань. Проходження тільки в прискореному темпі, інакше повторне проходження.

 

Поєдинки по рукопашному бою (відразу після смуги перешкод, без відпочинку)  з трьома супротивниками по 3 хвилини.

Завдання – вистояти бої. Правила – фул-контакт з боротьбою до падіння. Екіпірування – шолом, пахова раковина, печатки РБ, жінкам нагрудник.

Оцінка:  «відмінно» 9 хвилин бою;    «добре»  8,5 хвилин бою;     «задовільно»  7 хвилин бою

 

Оцінювання балів за тестування: відмінно = 10 балів;  добре = 8 балів; задовільно = 5 бали.

Зараховується виконання бойової роботи  кандидатам, які набрали: чоловіки – не менше 18 балів; жінки – не менше 13 балів.

 

  • Отримує «Чорний берет пластуна» той кандидат, якому зараховується виконання  тестування і бойової  роботи. 
  • Право носіння берета необхідно підтверджувати кожний рік згідно вимог Ради чорних беретів.
  • Право довічного носіння берета отримує той кандидат, який здав здачу на берет на відмінно по всім пунктам.

 

 

Автомат Калашникова (основне)

/матеріал на російській мові/
 

Разборка и сборка.

 Разборка автомата может быть неполная и полная: неполная - для чистки, смазки и осмотра автомата; полная - для чистки при сильном загрязнении автомата, после нахождения его под дождем или в снегу, при переходе на новую смазку и при ремонте. Излишне частая разборка автомата вредна, так как ускоряет изнашивание частей и механизмов.

Разборку и сборку автомата производить на столе или чистой подстилке; части и механизмы класть в порядке разборки, обращаться с ними осторожно, не класть одну часть на другую и не применять излишних усилий и резких ударов. При сборке автомата сличить номера на его частях: у каждого автомата номеру на ствольной коробке должны соответствовать номера на газовой трубке, затворной раме, затворе, крышке ствольной коробки и других частях автомата.

Обучение разборке и сборке на боевых автоматах допускается лишь в исключительных случаях и с соблюдением особой осторожности в обращении с частями и механизмами.

 

Порядок неполной разборки автомата:

1) Отделить магазин. Удерживая автомат левой рукой за шейку приклада или цевье, правой рукой обхватить магазин; нажимая большим пальцем на защелку, подать нижнюю часть магазина вперед и отделить его. После этого проверить, нет ли патрона в патроннике, для чего опустить переводчик вниз, отвести рукоятку затворной рамы назад, осмотреть патронник, отпустить рукоятку затворной рамы и спустить курок с боевого взвода.

2) Вынуть пенал с принадлежностью Утопить пальцем правой руки крышку гнезда прикла-да так, чтобы пенал под действием пружины вышел из гнезда; раскрыть пенал и вынуть из него протирку, ершик, отвертку, выколотку и шпильку.

У автомата со складывающимся прикладом пенал носится в кармане сумки для магазинов.

3) Отделить шомпол. Оттянуть конец шомпола от ствола так, чтобы его головка вышла из-под упора на основании мушки, и вынуть шомпол вверх. При отделении шомпола разрешается пользоваться выколоткой.

4) Отделить крышку ствольной коробки. Левой рукой обхватить шейку приклада, большим пальцем этой руки нажать на выступ направляющего стержня возвратного механизма, правой рукой приподнять вверх заднюю часть крышки ствольной коробки и отделить крышку.

5) Отделить возвратный механизм. Удерживая автомат левой рукой за шейку приклада, правой рукой подать вперед направляющий стержень возвратного механизма до выхода его пятки из продольного паза ствольной коробки; приподнять задний конец направляющего стержня и извлечь возвратный механизм из канала затворной рамы.

6) Отделить затворную раму с затвором. Продолжая удерживать автомат левой рукой, правой рукой отвести затворную раму назад до отказа, приподнять ее вместе с затвором и отделить от ствольной коробки.

7)Отделить затвор от затворной рамы. Взять затворную раму в левую руку затвором кверху; правой рукой отвести затвор назад, повернуть его так, чтобы ведущий выступ затвора вышел из фигурного выреза затворной рамы, и вывести затвор вперед.

8) Отделить газовую трубку со ствольной накладкой. Удерживая автомат левой рукой, правой рукой надеть пенал принад-лежности прямоугольным отверстием на выступ замыкателя газовой трубки, повернуть замыкатель от себя до вертикального положения и снять газовую трубку с патрубка газовой каморы.

 

Порядок сборки автомата после неполной разборки:

1) Присоединить газовую трубку со ствольной накладкой. Удерживая автомат левой рукой, правой рукой надвинуть газовую трубку передним концом на патрубок газовой каморы и прижать задний конец ствольной накладки к стволу; повернуть с помощью пенала принад-лежности замыкатель на себя до входа его фиксатора в выем на колодке прицела.

2) Присоединить затвор к затворной раме. Взять затворную раму в левую руку, а затвор в правую руку и вставить затвор цилиндрической частью в канал рамы; повернуть затвор так, чтобы его ведущий выступ вошел в фигурный вырез затворной рамы, и продвинуть затвор вперед.

3) Присоединить затворную раму с затвором я ствольной коробке. Взять затворную раму в правую руку так, чтобы затвор удерживался большим пальцем в переднем положении. Левой рукой обхватить шейку приклада, правой рукой ввести газовый поршень в полость колодки прицела и продвинуть затворную раму вперед настолько, чтобы отгибы ствольной коробки вошли в пазы затворной рамы, небольшим усилием прижать ее к ствольной коробке и продвинуть вперед.

4) Присоединить возвратный механизм. Правой рукой ввести возвратный механизм в канал затворной рамы; сжимая возвратную пружину, подать направляющий стержень вперед и, опустив несколько книзу, ввести его пятку в продольный паз ствольной коробки.

5) Присоединить крышку ствольной коробки. Вставить крышку ствольной коробки передним концом в полукруглый вырез на колодке прицела; нажать на задний конец крышки ладонью правой руки вперед и книзу так, чтобы выступ направляющего стержня возвратного механизма вошел в отверстие крышки ствольной коробки.

6) Спустить курок с боевого взвода и поставить на предохранитель. Нажать на спусковой крючок и поднять переводчик вверх до отказа.

7) Присоединить шомпол.

8) Вложить пенал в гнездо приклада. Уложить принадлежность в пенал и закрыть его крышкой, вложить пенал дном в гнездо приклада и утопить его так, чтобы гнездо закрылось крышкой. У АКМС пенал убирается в карман сумки для магазинов.

9) Присоединить магазин к автомату. Удерживая автомат левой рукой за шейку приклада или цевье, правой рукой ввести в окно ствольной коробки зацеп магазина и повернуть магазин на себя так, чтобы защелка заскочила за опорный выступ магазина.

 


 

Тактико-технические характеристики автомата Калашникова

(АК 74 и АКС 74 )

 

Прицельная дальность

1000

 

Вес пластмассового магазина, кг

0,23

 

 

 

Вес штыка-ножа, кг

 

Дальность выстрела

 

 

- с ножнами

0,49

- по грудной фигуре

440

 

- без ножен

0,32

- по бегущей фигуре

625

 

 

 

 

 

 

Длина автомата, мм

 

Темп стрельбы в выстрелах минуту

600

 

- автомат с приткнутым штыком-ножом

 

 

 

 

и откинутым прикладом

1089

Боевая скорострельность в выстрелах в минуту

 

 

- автомат без штыка-ножа

 

- при стрельбе одиночными выстрелами

40

 

с откинутым прикладом

940

- при стрельбе очередями

100

 

- со сложенным прикладом

700

 

 

 

 

 

Начальная скорость пули, м/с

900

 

Длина ствола, мм

415

 

 

 

 

 

Дальность, до которой сохраняется

 

 

Длина нарезной части ствола, мм

372

убойное действие

1350

 

 

 

 

 

 

Число нарезов

4

Предельная дальность полета пули

3150

 

 

 

 

 

 

Длина хода нарезов, мм

200

Вес автомата в кг

 

 

 

 

- с неснаряженным пластмассовым магазином

3,3/3,2

 

Толщина мушки, мм

2

- со снаряженным пластмассовым магазином

3,6/3,5

 

 

 

 

 

 

Вес патрона, г

10,2

Емкость магазина, патронов

30

 

Вес пули со стальным сердечником, г

3,4

 

 

 

Вес порохового заряда, г

1,45

Калибр, мм

5,45

 

Вес прицела НСПУ в боевом положении, кг

2,2

 

 

Нормативы по неполной разборке, сборке и снаряжению магазина патронами АК-74.

 

 Неполная разборка:

13сек. - отлично;

14сек. - хорошо;

17сек. - удовлетворительно.

 

Сборка после неполной разборки:

23сек. - отлично;

25сек. - хорошо;

30сек. - удовлетворительно.

 

 

Снаряжение магазина патронами.

Снаряжение магазина патронами производится в следующем порядке:

- взять магазин в левую руку горловиной вверх и выпуклой стороной влево;

- в правую руку взять патроны пулями к мизинцу так, чтобы дно гильзы немного возвышалось над большим и указательным пальцами;

- удерживая магазин с небольшим наклоном влево, нажимом большого пальца вкладывать патроны по одному под загибы боковых стенок дном гильзы к задней стенке магазина.

 

Для снаряжения магазина патронами из обоймы необходимо:

- взять магазин в левую руку;

- правой рукой присоединить переходник так, чтобы его загибы вошли в соответствующие пазы на горловине магазина;

- держа магазин в левой руке, правой вставить обойму с патронами в переходник, при этом патроны должны быть направлены пулями вверх;

- нажимая указательным пальцем правой руки на корпус гильзы (у дна) верхнего патрона и

  пропуская обойму между средним и указательным пальцами, утопить патроны в магазин;

- вынуть из переходника пустую обойму, вставить новую обойму с патронами и доснарядить магазин;

- снять с магазина переходник.

 

Для снаряжения обоймы патронами необходимо:

- вставить её в переходник так, чтобы она вошла в пазы переходника и упёрлась бы в его упор;

- держа обойму с надетым переходником в левой руке, правой рукой, удерживая патрон за пулю и верхнюю часть гильзы тремя пальцами (большим, указательным и средним), вставить его в пазы обоймы.

 

Обойму можно снаряжать патронами и без переходника; для этого взять обойму в левую руку, а в правую – патрон; нажав на зацеп пружины, вставить пулю между обоймой и пружиной (утопить зацеп); вставить патроны в пазы обоймы; вынуть пулю патрона из-под пружины обоймы.

 

Снаряжение магазина патронами (30 патронов):

30сек. - отлично;

35сек. - хорошо;

40сек. - удовлетворительно.

 

 

 

  

 
 матеріал на російській мові

ОТБОР КАНДИДАТОВ В РАЗВЕДЧИКИ

 

Воинам, призванным вести разведку в глубоком тылу противника, осуществлять там диверсии, необходимо обладать высоким уровнем физической подготовленности и соответствующими психологическими качествами.

Среди физических качеств на первом месте стоит выносливость. Ведь выполнение практически любой боевой задачи требует от разведчиков совершения марш-броска протяженностью до 30-50 километров. Если же объект удалось уничтожить, то уходить от преследования требуется только бегом, не менее чем 10-15 километров в максимальном темпе, не прекращая при этом «работать головой», чтобы «переиграть» противника.

Ниже мы приводим нормативы двух простейших тестов.

Тест на общую выносливость основан на измерении того расстояния, которое пробегает боец за 12 минут:

более 2,8 км — отлично,

2,8-2,4 км — хорошо,

2,4— 2,0 км — посредственно,

менее 2,0 км — плохо.

 

Тест на мышечную работоспособность состоит из четырех упражнений, выполняемых одно за другим без перерыва, по 10 раз каждое (отжимания в упоре лежа; из упора присев пробросом ног назад перейти в упор лежа;подъем ног из положения лежа на спине; из седа на корточках прыжок вверх с полным выпрямлением ног и туловища, руки за головой). Четыре упражнения вместе составляют одну серию. 7 серий отлично; 5-6 серий хорошо; 3-4 серий посредственно; 1-2 серии плохо.

 

В принципе, обычно руководствуются в выборе кандидата следующими четырьмя критериями:

1. Учитывают личное желание молодого солдата служить в специальных войсках (если такого желания нет, то лучше найти кого-нибудь другого);

2. Учитывают физическую пригодность к этой службе (помимо приведенных выше тестов, обязательным является еще и выполнение всех без исключения нормативов военно-спортивного комплекса);

3. Учитывают интеллектуальную пригодность (она выявляется в ходе беседы с глазу на глаз, а также путем проведения простейших психологических тестов на сообразительность, вроде теста Ганса Айзенка, многократно опубликованного на русском языке);

4. Учитывают психологическую совместимость молодого солдата с другими солдатами и сержантами (с этой целью кандидата помещают на 2-3 дня в солдатский коллектив, а потом спрашивают мнение о нем у старослужащих воинов).

 

Установлено в ходе специальных исследований, что идеальный боец спецподразделений тот, кто имеет так называемый «пассивно-агрессивный тип» характера; интеллект выше средней нормы хотя бы на 10-15 баллов: склонен к риску (но не к авантюризму); в своих неудачах винит обычно себя, а не «обстоятельства» или других людей; ценит мужскую дружбу; самостоятелен в своих оценках и решениях; умеет быстро перестраивать свое поведение в зависимости от ситуации.

Тем, кто думает, что эти и им подобные качества особого значения не имеют, следует напомнить, что бойцы спецназа действуют в отрыве от своих войск, на вражеской территории, причем не пару часов, а в течение нескольких дней или даже нескольких недель. При этом они постоянно «играют в прятки» с контрразведкой противника и лишены права на ошибку. За ошибки разведчики платят своими жизнями, не считая проваленных заданий, означающих, в конечном счете, множество жизней других военнослужащих. Следовательно, разведчики действительно должны превосходить средний солдатский уровень по всем показателям.

 

 

ПСИХОФИЗИЧЕСКАЯ ТРЕНИРОВКА

 

Психофизические упражнения — это такие упражнения, которые тренируют психику и одновременно с этим человек развивается физически. Они представляют собой комплекс приемов и действий, выполняемых в условиях повышенной опасности (риска) и связанных со значительными физическими и психическими напряжениями.

На физические показатели в условиях боя в большой степени влияет психический фактор. В ВДВ проводились следующие испытания. Вначале боец строевым шагом проходил по широкой доске, лежащей на земле. Время прохождения засекалось. Затем боец проходил по той же доске, но на высоте в 5 метров. На высоте время затраченное на прохождение доски оказывалось намного больше. Высота давит на психику и скорость теряется, так как страх мешает быстроте выполнения упражнения. Это подтверждали и другие испытания: на той же высоте боец делал упражнения на гибкость и силу, прыжки. Их результат был ниже, чем при выполнении упражнений на земле.

Все эти испытания показали: чем крепче боец психически, тем лучше у него физические показатели. И наоборот.

Поэтому на всех занятиях по физподготовке надо для тренировки психики использовать упражнения, выполнение которых связано с опасностью и риском. Благодаря им, боец научится побеждать страх в самые трудные для него минуты.

 

Страх — это защитная функция организма. Это сигнал об опасности. Солдат, не испытывающий страха, в разведку не годен. Страх — драгоценность, если боец умеет владеть ею.

 

Всем страшно прыгать с парашютом в первый раз. Это нормально. Это — врожденная, спасительная боязнь высоты. Но если страху поддаться, то с человеком начинают твориться такие чудеса — сам удивляется потом. Организм выходит из подчинения: кружится голова, руки трясутся, человек обливается холодным потом и так держится за перила парашютной вышки, что пальцы невозможно отцепить. Страх делает человека бессильным. А научиться управлять страхом можно. И как во всяком ученье, главное — постепенность. Сначала солдата учат прыгать с полуметра, затем с каждым упражнением высота повышается. Человек не перестает бояться, но страх больше над ним не господин. Он лишь предупреждает бойца об опасности, помогает ему быстрее принимать решение.

Все упражнения, все тренировки должны работать на одну цель: убедить что ты сильнее собственного страха. Возможности человека беспредельны, если он победит страх.

Ведь любая победа над врагом начинается с победы над самим собой, над своей слабостью и сомнениями. Начинать надо с того, что сажают бойцов над пропастью, на самом краю. Вначале новички просто цепенеют от ужаса. Боятся сдвинуться, пошевелиться. Но у человека есть прекрасное свойство — он не может долго жить в страхе. Вот один засвистел, другой начал делиться впечатлениями, третий потянулся что-то дать товарищу. По этим признакам командир чувствует: люди полностью пришли в себя. Первый шаг сделан, можно продолжать дальше «обкатку» высотой: форсировать крутые склоны (по принципу чем круче, тем лучше), вырабатывать навыки скалолазания.

 

Следует постоянно учить разведчиков преодолевать страх, подавлять инстинкт самосохранения. Это достигается разъяснительной работой и целенаправленными тренировками, в процессе которых надо сочетать упражнения по физподготовке усиленной сложности (переходы по канату над пропастью и т.п.) с элементами тактической и огневой подготовок. Помимо преодоления препятствий и заграждений под огнем «противника», и внезапных встреч с ним, надо широко практиковать приемы, воспитывающие дерзость в действиях разведчиков — типа внезапных налетов на важные объекты (штабы, узлы связи, пусковые установки ракет и т.п.).

Маршруты РДГ следует выбирать по топким и труднопроходимым участкам (болота, густой лес, горы, водные преграды, располагая на них минные поля, мины — ловушки и «сюрпризы». Одновременно с этим разведчики должны отрабатывать задания на выживание: ночлег в открытом поле, в лесу, приготовление пищи из местной растительности, дичи и живности, с маскировкой своего передвижения, длительным пребыванием без движения в одном положении под палящим солнцем, под дождем и на холоде.

 

При воспитании психологической устойчивости главные усилия должны быть направлены на то, чтобы любые неожиданности для разведчиков стали привычными. Чтобы неожиданность стало правилом, сюрприз — закономерностью, а внезапное изменение ситуации — обычным делом.

 

Примерный набор некоторых упражнений психофизического характера:

— упражнения на «тропе разведчика»;

— «полоса риска», участок которой преодолевается под действительным огнем из стрелкового оружия;

— упражнения горной подготовки;

— упражнения из курса воздушно-десантной подготовки;

— переправа вплавь на подручных средствах через водную преграду с быстрым течением;

— преодоление проволочного забора под напряжением электрического тока;

— действия с ВВ и метание боевых ручных гранат;

— «борьба с танками» — «обкатка танками»;

— скрытное передвижение по труднопроходимой местности с попутным решением тактических задач;

— упражнения по устранению боязни высоты, воды, огня, взрывов, замкнутого пространства;

— переправа по канату через реку или горное ущелье в полном боевом снаряжении;

— плавание в обмундировании и с оружием;

— ныряние на глубину 3 м и освобождение там от оружия и снаряжения;

— ныряние в воду с высоты 3 м с оружием и с завязанными глазами;

— рукопашный бой с двумя-тремя противниками;

— сочетание лыжной подготовки с элементами выживания: марш по пересеченной местности со стрельбой на 2-х — 3-х рубежах и с ориентированием по карте и компасу;

— ведение рукопашного боя настоящим ножом, малыми лопатками, автоматом с прикрепленным к нему штык-ножом;

— уклоны и увертки от летящего в бойца боевого ножа;

— выдерживание ударов тупыми предметами;

— сопротивление болевым и удушающим приемам;

— адаптация к порезам, виду крови и к нанесению ранений живому существу;

— специальное упражнение: поймать в петлю живого зайца, убить животное ударом головы о дерево, привязать за задние ноги, быстро отрезать голову и задержав дыхание выпить хлынувшую кровь, затем сделать выдох;

— посещение моргов, с наблюдением за вскрытием трупов;

— метание боевой гранаты в окно, прыжок через окно в горящий дом и отработка там рукопашного боя с чучелами;

— преодоление маршрута 25-35 км по пересеченной местности ночью по азимуту.

 

(Характер препятствий должен соответствовать изучаемому театру военных действий).

 

Среди людей, прошедших такую подготовку, значительно ниже процент подверженных поствоенному синдрому. Люди же, не готовые к мощному прессингу в виде лишений, смерти товарищей и необходимости убивать для того, чтобы не быть убитым самим, зачастую становятся пациентами психоневрологических диспансеров, либо попадают в исправительно-трудовые учреждения».

 

ОБЩЕФИЗИЧЕСКАЯ ТРЕНИРОВКА

 

В «Наставлении по физической подготовке» (НФП-87) говорится:

«Специальными задачами физической подготовки являются: для личного состава разведывательных частей и подразделений: преимущественное развитие общей выносливости, способности к совершению длительных маршей на лыжах и марш-бросков по пересеченной местности; совершенствование навыков в преодолении специальных препятствий; формирование готовности к рукопашной схватке с численно превосходящим противником; воспитание сплоченности и совершенствование навыков в коллективных действиях на фоне больших психических и физических нагрузок».

Дополнительно, физическая подготовка разведчиков должна способствовать повышению устойчивости к укачиванию и к ударным перегрузкам на опорнодвигательный аппарат, психической устойчивости к воздействию больших физических нагрузок, а также воспитанию смелости, решительности и уверенности в своих силах.

 

Перечень основных упражнений, включаемых в учебные программы по физической подготовке, выглядит следующим образом:

— для личного состава разведывательных частей и подразделений — 2, 3(4), 6(7), 10, II, 12, 13, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 31.

 

Дополнительно военнослужащие изучают приемы рукопашного боя по специальной программе. В казармах оборудуются места для занятий рукопашным боем и силовой подготовкой. Они оснащаются простейшими устройствами для отработки ударов руками и ногами, ножом, лопаткой, автоматом, а также снарядами для развития силы мышц рук, ног и спины.

 

Упражнения, которые в НФП-87 перечислены, таковы:

 

Упражнение 2. Бег на 3 км.

Оценки: «отлично» 12 мин. 30 сек.

«хорошо» 12 мин. 45 сек.

«удовлетворительно» 13 мин. 10 сек.

 

Упражнение 3. Лыжная гонка на 5 км.

Оценки: «отл.» 28 мин.

«хор.» 29 мин.

«удовл.» 30 мин.

 

Упражнение 4. Кросс на 5 км (для бесснежных районов).

Оценка: «отл.» 24 мин.

«хор.» 25 мин.

«удовл.» 26 мин.

 

Упражнение 6. Подтягивание на перекладине.

Оценка: «отл.» 13 раз.

«хор.» 11 раз.

«удовл.» 9 раз.

 

Упражнение 7. Комплексное силовое упражнение.

Выполняется в течение 1 минуты: первые 30 сек. — максимальное количество наклонов вперед до касания руками носков ног из положения лежа на спине, руки на поясе, ноги закреплены (допускается незначительное сгибание ног, при возвращении в исходное положение необходимо касание пола лопатками); затем повернуться в упор лежа и без паузы для отдыха выполнить в течение 30 сек максимальное количество сгибаний и разгибаний рук в упоре лежа (тело прямое, руки сгибать до касания грудью пола).

 

Оценка: «отл.» 48 раз (наклоны и отжимания вместе)

«хор.» 44 раза

«удовл.» 40 раз

 

Упражнение 10. Бег на 100 метров.

Оценка: «отл.» 14, 1 сек.

«хор.» 14,6 сек

«удовл.» 15,6 сек

 

Упражнение 11. Прыжки ноги врозь:

— через гимнастического «козла» в длину — высота снаряда 125 см, мостик высотой 10-15 см устанавливается в 1м от снаряда; прыжок выполняется с разбега;

— через «коня» в длину — высота снаряда 115 см, мостик высотой 10-15 см устанавливается произвольно; прыжок выполняется с разбега толчком руками о дальнюю половину снаряда.

Разрешается выполнять две попытки.

 

Упражнение 12. Комплексное упражнение на ловкость.

Проводится в любом помещении или на ровной площадке с травяным покрытием. По команде «Марш» пробежать с высокого старта 10 м, выполнить два кувырка вперед, прыжком сделать поворот кругом, два кувырка вперед, пробежать 10мв обратном направлении. При выполнении кувырков в зале разрешается применение матов.

Оценка: «отл.» 10 сек

«хор.» 10,6 сек

«удовл.» 11,2 сек

 

Упражнение 13. Сгибание и разгибание рук с одновременными махами ног на брусьях.

Оценка: «отл.» 9 раз

«хор.» 6 раз

«удовл.» 4 раза.

 

Упражнение 22. Марш на лыжах 10 км в составе подразделения.

Каждый участник стартует в полной боевой выкладке. На финиш подразделение должно прибыть в полном составе с растяжкой не более 100 м и без потери предметов вооружения и снаряжения. Взаимопомощь разрешается без передачи оружия, противогаза и других предметов экипировки. Время определяется по последнему участнику.

Оценка: «отл.» 1 час 15 мин

«хор.» 1 час 20 мин

«удовл.» 1 час 25 мин.

 

Упражнение 23. Марш-бросок в составе подразделения. Условия те же, что и при броске на лыжах.

Оценка на 5 км: «отл.» 27 мин, «хор.» 28 мин, «удовл.» 29 мин

Оценка на 10 км: «отл.» 56 мин, «хор.» 58 мин, «удовл.» 1 час.

 

Упражнение 24. Общее контрольное упражнение на единой полосе препятствий.

Оценка: «отл.» 2 мин 25 сек

«хор.» 2 мин 30 сек

«удовл.» 2 мин 40 сек.

 

Упражнение 25. Специальное контрольное упражнение на полосе препятствий.

Если предыдущее упражнение выполнялось без автомата, то это упражнение выполняется с автоматом, сумкой для магазинов, двумя магазинами и противогазом. Дистанция — 400 м. Исходное положение — стоя у борта БТРа (оружие в руке, противогаз в сумке): влезть в макет БТРа через борт, соскочить с противоположного борта, пробежать 200 м по дорожке по направлению к первой траншее, обежать флажок, соскочить в траншею и надеть противогаз, выскочить из траншеи и пробежать по бревну через овраг, соскочить с бревна на землю, преодолеть завал, соскочить в ров, взять с заднего бруствера ящик весом 40 кг и перенести его на передний бруствер, затем снова на задний. Снять противогаз и уложить его в сумку, выскочить из рва, пробежать по проходам лабиринта, взбежать по наклонной доске на забор, перейти на балку, пробежать по ней, перепрыгивая через разрывы, и соскочить на землю с конца последнего отрезка балки, преодолеть разрушенную лестницу прыжками, наступая на каждую ступень, и соскочить с последней ступени на землю. Преодолеть стенку, соскочить в колодец, пробежать по ходу сообщения до траншеи, метнуть противотанковую гранату массой не менее 1 кг на 15 м по щиту размером 2х1 м, при непопадании в цель первой гранатой продолжать метание (но не более трех гранат) до поражения цели, выскочить из траншеи и преодолеть палисадник, влезть в нижнее окно фасада дома, с него — в верхнее окно, перейти на балку, пройти по ней, соскочить на первую площадку, с нее — на вторую, спрыгнуть на землю, перепрыгнуть через траншею.

Оценка: «отл.» 3 мин 25 сек

«хор.» 3 мин 30 сек

«удовл.» 3 мин 45 сек

 

Упражнение 26. Преодоление единой полосы препятствий в составе подразделения.

Командиры взводов, рот и их заместители выполняют упражнение в составе проверяемых подразделений. Выполняется в составе отделения. Оценка:

до 4 чел. «отл.» 3,50 «хор.» 4,15 «удовл.» 4,40 до 7 чел. «отл.» 4,15

«хор.» 4,40 «удовл.» 5,05 до 10 чел. «отл.» 4,40 «хор.» 5,05 «удовл,» 5,30

 

Упражнение 27. Бег с преодолением полосы препятствий в составе подразделения.

Те же условия, что и в N26, но сначала пробежать 1000 или 3000 метров и затем уже преодолеть полосу.

 

Упражнение 28. Плавание в обмундировании с оружием (автомат).

Выполняется в повседневной одежде, сапоги сняты и уложены за поясной ремень спереди или сзади. Упражнение считается невыполненным при утере оружия или предметов обмундирования.

Оценка: «отл.» 100 м «хор.» 75 м «удовл.» 50 м

 

Или плавание на 100м в спортивной форме, если нет условий для плавания в обмундировании.

Оценка: брассом

«отл.» 2,05 «хор.» 2,20 «удовл.» 2,50

вольным стилем

«отл.» 1,50 «хор.» 2,05 «удовл.» 2,35

 

Упражнение 31. Специальный комплекс приемов рукопашного боя.

Предназначен для уничтожения и пленения противника и включает приемы, предусмотренные комплексами РБ-1 и РБ-2, а также дополнительно следующие приемы:

 

1) Режущие и колющие (сбоку и прямо) удары ножом — наносятся быстрыми движениями вооруженной руки горизонтально, вертикально и по диагонали.

2) Загиб руки за спину.

3) Рычаг руки наружу.

4) Рычаг руки внутрь.

5) Задняя подножка.

6) Бросок через спину.

7) Освобождение от захватов и обезоруживание с применением бросков и болевых приемов, названных выше.

8) Приемы связывания противника и его обыск.

 

Для личного состава подразделений, предназначенных для действий в горах, НФП — 87 предусматривает еще одну специальную полосу препятствий:

Выполняется с автоматом, сумкой для магазинов, двумя магазинами. Дистанция 100 метров. Исходное положение — изготовка для стрельбы лежа перед линией начала полосы: пробежать до первой вышки канатного перехода, по вертикальной лестнице влезть на террасу, выбрать веревку с грузом массой 24 кг до упора в перила и, не бросая, опустить на землю, пройти по нижнему тросу до второй вышки, перелезть на веревку и спуститься по ней, взбежать по наклонной доске на тропу, пробежать по ней, наступая на каждый отрезок, и с последнего отрезка соскочить на землю. Пролезть через ограничительный проход и влезть на второй участок тропы, наступая на каждый отрезок, пробежать по нему, перелезть по веревочному мосту на металлическую конструкцию, пройти по горизонтальной лестнице до конца, преодолеть в висе на руках горизонтальную лестницу в обратном направлении до последней перекладины и спрыгнуть на землю. Пройти по качающемуся бревну, подняться по наклонной стене горки до нижнего карниза (разрешается использовать веревку), перелезть на него, подняться на террасу и с колена метнуть гранату массой 600 гр в цель — круг диаметром 3 м (засчитывается прямое попадание), при непопадании в цель первой гранатой продолжать метание (не более трех гранат) до поражения цели, спуститься по вертикальной стенке с треугольными вырезами, используя три точки опоры, прыжками преодолеть «сухое русло реки» по выступающим камням (при срыве с одного из них вернуться и продолжать бег с берега), пересечь линию финиша.

Оценка: «отл.» 3 мин; «хор.» 3 мин 20 сек; «удовл.» 3 мин 50 сек.

 

При подготовке к тактическим учениям за две-три недели до их начала в содержание занятий по физподготовке включают марш-броски на 10-15 км с преодолением полосы препятствий; приемы снятия часового; парные упражнения в виде учебных схваток с оружием и подручными средствами. Марш-броски планируются во всех формах физподготовки и проводятся через день. За три-четыре дня до учений занятия по физподготовке с высокой физической нагрузкой прекращаются.

 

При длительных сроках подготовки к тактическим учениям или боевым действиям (до двух месяцев) занятия по физподготовке проводятся поэтапно. На первом этапе в содержание занятий включаются бег на 100м, 400 м, 3 км и силовые упражнения, на втором этапе — бег на 3-5 км, преодоление полосы препятствий и рукопашный бой, на третьем этапе — бег на 100м, 400 м и рукопашный бой, на четвертом этапе — марш-броски на 10-15 км с преодолением полосы препятствий и рукопашный бой.

 

матеріал на російській мові

 

Основные требования к разведчику

Разведчик должен уметь:
- совершать прыжки с парашютом, десантироваться по канату с зависшего вертолета, управлять дельтапланом, парапланом, катамараном, моторной лодкой;
- в совершенстве знать военную топографию, уметь ориентироваться на любой местности по компасу и карте, по местным предметам, быстро и правильно засекать нужные объекты, указывать координаты разведанного объекта по радио;
- определять по внешнему виду любое оружие вероятного противника, знать его тактико-технические данные, уметь своевременно определять подготовку противника к применению ОМП;
- определять принадлежность личного состава противника по форме одежды и знакам различия, а техники по опознавательным знакам и внешнему виду;

- по звукам определять местонахождение, численность и характер действий противника;
- знать тактику действий подразделений вероятного противника, уметь пользоваться его оружием и техникой;
- отлично владеть техникой маскировки и способами бесшумного передвижения на любой местности;
- владеть всеми способами ведения разведки: наблюдением, подслушиванием, засадами, налетами, разведкой боем, умело действовать в дозоре и в охранении;
- скрытно и бесшумно преодолевать инженерные заграждения полевого и городского типа, вброд или на подручных средствах преодолевать водные преграды, хорошо плавать;
- совершать длительные марш-броски пешим порядком и на лыжах, метко стрелять, далеко и точно метать гранату и нож, искусно действовать прикладом и ножом, в совершенстве владеть приемами рукопашного боя;
- знать военную терминологию на языке противника, иметь навыки перевода документов, допроса военнопленных;
- умело применять ВВ и СВ, штатные мины и заряды, находящиеся на вооружении как своих войск, гак и противника, уметь изготавливать ВВ из подручтных материалов;
- знать и умело применять приборы оптической, радиолокационной, инженерной и химической разведки;
- владеть "военной альпинистикой";
- владеть умениями и навыками обеспечения жизнедеятельности и выживания в экстремальных условиях;
- уметь работать на переносной радиостанции в телефонном и в телеграфном режиме;
- уметь водить колесную и гусеничную технику как свою, так и противника;
- уметь наводить авиацию на стационарные и движущие объекты противника, устанавливать радиомаяки;
- знать систему охраны и обороны объектов противника, контрразведывательные меры, применяемые противником, способы обмана противника для сохранения боеспособности...

Это лишь основные знания, умения и навыки. Да и невозможно предвидеть все, что потребуется от разведчика-диверсанта в глубоком тылу противника. На практике перечисленные знания, умения и навыки распределяются между всеми бойцами РДГ, но в идеале ими должен владеть каждый боец, независимо от того, кто он по своей штатной специальности: подрывник, снайпер и т.п.
А если копнуть глубже? Взять, например, минноподрывную подготовку. В требованиях по этой дисциплине говорится: умело применять ВВ и СВ, штатные мины и заряды. Это значит, что разведчик должен:
- знать характеристики взрывчатых веществ (ВВ) и средств взрывания (СВ);
- владеть огневым и электрическим способами взрывания;
- уметь готовить заряды и рассчитывать их для подрыва грунта, дерева, кирпича, камня, бетона, железобетона, металла.

Короче говоря, хотя разведчик-диверсант - не супермен, он должен знать и уметь многое, главное - как выполнять любые задания и оставаться при этом живым. Чем больше знает и умеет делать каждый боец, тем больше шансов выполнить поставленную РДГ задачу. Великая Отечественная война, Афганистан и Чечня убедительно подтверждают сказанное.

Полковник войск спецназа С.В. Бреславский, многоопытный профессионал специальной разведки, говорит следующее:
" ...В Афганистане я убедился, что если солдат жалеют на учебных полях, если командиры сами не хотят пробежаться с полной выкладкой, если боевую подготовку заменяют хозяйственными работами, то в экстремальной ситуации доучиваться и наверстывать упущенное поздно, последний "неуд" ставит пуля..."

Что бы ни делалось, лишь бы вело к выполнению боевой задачи

Я считаю, что командиры спецподразделений в ходе принятия решений не должны следовать каким-либо строго определенным шаблонам. Чем неожиданнее для противника решение, чем оно оригинальнее при сохранении максимальной простоты, тем более вероятно выполнение боевой задачи с наибольшим результатом. Образно говоря, при налете на объект можно выдвигаться к нему хоть в позе «лунохода», лишь бы это повергло противника в шок и помогло поближе подобраться к нему.
Принцип ОСВ

Расшифровывается просто: ОСВ - охранение, связь, взаимодействие. Это те три слона, на которых держится успешное выполнение поставленной задачи и выживание группы до и после него. Как говорится в карманной памятке «зеленого берета»: «Мы должны победить и выжить, чтобы победить вновь». ОСВ - это те три слова, которые должны гореть негасимым огнем в голове командира СпН любого уровня при выполнении задач любого типа, если он действительно хочет их выполнить и сохранить жизнь своих подчиненных.

Приведу пример. В ноябре 1992 года я в составе батальона СпН находился в Душанбе, когда там произошел неудачный переворот, в ходе которого «Юрчики» (пророссийски настроенные таджики) из Турсун-Задинского и Шахренаусского районов захватили ключевые объекты города (Дом Верховного Совета, Дом радио и телеграф), но без поддержки основных сил Народного Фронта Таджикистана, действовавших в Курган-Тюбинской области, оказались блокированными на захваченных объектах «Вовчиками» (происламски настроенными таджиками). Хотя официально российская 201-я МСД была нейтральна в этом конфликте, неофициально военная автомашина с громкоговорителем все же проехала по городу и возвестила, что «Юрчики» могут укрыться на территории дивизии, что они и сделали. А ночью колонна российской авто- и бронетехники попыталась вывезти спасенных «Юрчиков» из города.

Начальником колонны был назначен старший офицер из состава батальона СпН, которого я лично очень уважал за его ум, знания и спецназовский фанатизм. Однако этот офицер, к сожалению, ранее не участвовал в локальных конфликтах и, видимо, не имел своих постоянно действующих принципов. В итоге колонна тронулась, а в боевом охранении не был назначен старший, не были определены рабочая и запасные частоты радиосвязи в колонне, а у начальника колонны не было связи даже с дивизией. В довершение всего, не было организовано взаимодействие. Естественно, головотяпство было наказано.

Попав в засаду у Чорья-Коррон на узкой дороге в дефиле, не имея общего управления, колонна встала. Никто не выключил фар, и головная машина оказалась мишенью на стрельбище. От потерь нас спасло только то, что большинство противника разбежалось при виде большого количества российской бронетехники, а у оставшихся заклинило 37-мм зенитную пушку.

К тому же ракеты противоградового комплекса «Алазань», из которого нас обстреливали, не имели ни фугасной, ни кумулятивной боевой части. Надо отдать должное сообразительности таджикских наводчиков: не имея возможности вести прицельный огонь по отдельным боевым машинам из «Алазани», которая вообще не предназначена для прицельного огня, они очень уверенно клали ракеты просто вдоль оси дороги, на которой наши боевые машины стояли вплотную друг за другом.

Приведу и такой факт. Когда один из танков Т-72 из состава боевого охранения загорелся, я выскочил из своей БМП, подбежал к нему и заглянул в командирский люк узнать, нет ли раненых (радиосвязи ведь не было). Картина, которая предстала перед моими глазами, запомнилась навсегда. Командир и наводчик боевой машины, призванной защищать колонну, поочередно, никуда не торопясь, вынимали из казенной части ствола здоровенные куски солидола. Как оказалось, все танки боевого охранения были сняты с длительного хранения за 30 минут до выезда колонны.

Будучи командиром БМП, назначенной в боевое охранение, в дальнейшем я осуществлял связь с этими Т-72 и БТР-80 начальника колонны с помощью посыльных, которые доставляли информацию под пулями быстрее, чем любые радиоволны. По счастью, я вспомнил радиочастоту и позывной дивизии и смог вызвать подкрепление.

Вот к чему может привести незнание или игнорирование принципа ОСВ.

 

Звериные принципы

Следующие два принципа имеют звериный характер. Один из них - «Принцип змеи», который гласит:

«Не ужаль, пока не наступят». Известно, что первый выстрел разведгруппы в ходе тотальной войны - это начало ее конца. Другой принцип - «Принцип хамелеона» - говорит о том, что в зависимости от способов ведения боевых действий противником необходимо подстраиваться под их характер, отвечая на коварство коварством, на беспощадность - беспощадностью.
Я принимал участие в боевых действиях в Чечне и недолюбливаю боевиков Дудаева, все же я понимаю приписываемое им «коварство» ударов из-за угла в спину, как называют засады, умело проводимые малыми силами боевиков: ведь они противопоставляют его «коварству» огромной военной машины России, пытавшейся задавить чеченского военного «муравья», наоборот, «числом, а не умением».
Если не мы, то кто же?

Эти слова стали девизом многих подразделений и частей специального назначения. И действительно, особенности ведения ими боевых действий таковы, что, как это ни странно звучит, каждая потеря в личном составе спецгруппы сберегает жизни сотен пехотинцев.

Я считаю, что уклонение некоторых командиров спецподразделений в Чечне от выполнения задач, связанных со значительным риском для жизни своих подчиненных, подвергает гораздо большему риску жизни гораздо большего количества военнослужащих других родов войск.
Принцип впитывающей губки

Крайний, как говорят военные, но не последний принцип. Хотя в первом принципе и говорится о том, что решения командира разведгруппы должны быть оригинальными, «отличными от других», все же учиться на боевых примерах других нужно и должно. Нужно, подобно губке, впитывать все интересное с точки зрения боевого использования, извлекая максимум полезного для себя из того, что вы слышите от сослуживцев, видите в кинобоевиках или читаете в спецлитературе. Я, например, читаю журнал «Солдат удачи» с карандашом в руках. К тому же известно, что лучше тупой карандаш, чем самая острая память.

 

 

 

 Козацький спецназ – пластуни


Вони були відмінними розвідниками та стрільцями, витривалими воїнами та… гарними психологами.


Сьогодні бойове використання, що вже стало практично безперервним та збільшення значення сил спецназу у збройному протистоянні з сепаратизмом та екстремізмом усіх видів є об'єктивною реальністю. Однак в період Великої Кавказької війни XIX століття ефективно діяв свого роду козацький спецназ – пластуни ( від слова пласт, тобто лежачі пластом) – піші команди та частини Чорноморського, а потім і Кубанського козацького війська.

Головна задача пластунів була в тому, щоб зберегти станиці від неочікуваного нападу кавказьких горців. З цією метою вони були забов'язані вести постійний нагляд за кордонною лінією з таємних місць-схованок, лягати своєрідним живим капканом на дорозі можливого проникнення врага у козацькі земель.

 

КОМАНДИ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Однак одним наглядом зі стаціонарних пунктів задачі пластунів не обмежувалися. В спекотне літо та у сувору зиму вони здійснювали рейди по вражій землі, патрулювали по обом берегам Кубані, відкривали невідомі стежки в болотах та броди у прикордонній річці, позначали такі місця тільки їм одним відомими мітками, знаходили сліди, своєчасно виявляли підготовку до набігу. Обрав зручний момент, пластуни наносили, по теперішній термінології, "точкові" удари по невеликим групам горців, що хотіли здійснити розбійничий рейд, нищили їх вожаків, крали табуни коней, обмежуючи цим мобільність ворога.

Спочатку пластуни розміщувались вздовж лінії невеликими групами, як тоді їх називали, "товариствами" або "батареями". Кожна батарея мала невелику сигнальну пушку, з якої робився вистріл тривоги при виявленні ворога, що йшов у набіг великими силами. В 1842 році в штатний розклад кінних полків та піших батальйонів Чорноморського козацького війська були добавлені пластунські команди чисельністю відповідно 60 та 96 чоловік кожна. Зброю вони мали більш сучасну, ніж інші козаки, в тому числі, першими отримали далекобійні штуцера з прикріпленими штиками. З розрахунком специфіки важкої та повної небезпек служби пластунам було призначено й підвищене порівняно з іншими козаками жалування.

Бойові традиції та тактика пластунів складалася століттями. У поході вони знаходились у передовому розвідницькому дозорі, на привалі - у засаді у бойовій охороні . У польовому укріпленні - у постійних пошуках по навколишнім лісам та ярам. При цьому пластуни ніччю групами від 3 до 10 людей проникали глибоко у місце перебування ворога, спостерігали за ними, підслуховували розмови.

Пластуни й одягались як горці, причому як самі бідні. Кожний пошук по густим лісам та болотам повністю псував одежу. Похідну одежу пластуна становили подерта, покрита різнобарвними латками черкеска,; потерта, руда від старості папаха, як правило, заломлена на затилок; чувяки з шкіри дикого кабана, щетиною назовні. У руках вірний штуцер з тесаком, на поясі - ніж та так названі причандали: порохівниця, мішечок для куль, жирник-масленка, шило з рога дикого козла, казанок. Брали з собою у пошук й ручні гранати (якщо притисне ворог, запалювали запали і завалювали його гранатами, а самі - давай Бог ноги). Інколи екіпіровку доповнювали балалайка чи скрипка - розважити себе та товаришів у рідкісні хвилини відпочинку.

У інтересах секретності ведення розвідки пластунам дозволялось носити навіть фарбовану бороду. Багато з них знали місцеві мови, погляди та традиції. У декотрих аулах у пластунів були приятелі - кунаки, які повідомляли їм плани ворога. Однак дані, отримані навіть від найбільш довірених друзів-кунаків, завжди підлягали перевірці.

КРАЩІ З КРАЩИХ

Використовувались пластуни й для разблокування осаджених неприятелем козациких укріплень. Так було, наприклад, коли горці чисельністю приблизно трьох тисяч чоловік зробили спробу захвату Кримського укріплення, розташованого за кордонною лінією на річці Кубані. На допомогу гарнізону отаман Бабич відіслав 40 пластунів.

Командир групи козак Крижановський вирішив відтягнути на себе як можна більшу кількість нападників. Він розгрупував та сховав пластунів на березі річки за стовбурами дерев, що були принесені під час весняного повноводдя. Влучний вогонь стрільців наносив ворогу відчутні втрати. Намагання горців у кінному та пішому строю зім'яти горстку пластунів успіху не принесли. Після двохгодинного бою пластуни разом з гарнізоном укріплення примусили ворога відступити на свою територію.

При бойовому зіткненні у ході розвідницького рейду пластуну майже ніколи не давались в руки ворогам. Вважалось правилом, що пластун скоріше втратить життя, ніж свободу. Вміло обравши позицію й завчасно примітивши шляхи відступу, пластуни у випадку переслідування відстрілювались чи мовчки ховались на місцині. В обох випадках супротивник боявся негайно відкрито атакувати невелику групу розвідників, знаючи влучність пластунського вистрілу й небезпеку засади. Відбивши таким чином "кураж" у переслідників, пластуні відходили. Поранених у біді не кили, загиблих - хоронили на місце чи по змозі уносили з собою.

Досвідчені пластуни були відмінними психологами. Наприклад, учили молодь, що у розвідці при зустрічі з ворогом один на один "навіть найхоробріший з горців не відмовиться трішки злякатися , якщо на нього ніхто не буде дивитись, якщо не буде свідків з довгими язиками. Коли річ не йде про здобич, горець полюбляє, щоб яскраве сонце світило на його подвиг, щоб на нього дивились якщо не сорок століть, так сорок земляків, у котрих, звісно, сорок язиків". Тому у такій ситуації, говорили ветерани, горець навряд чи з своєї ініціативі піде на конфлікт й скоріше за все ухилиться від сутички з озброєним й готовим до бою козаком.

Склалась своєрідна система відбору в пластуни. В пластунські команди козаки не назначались, а вибиралися "стариками" з оточення надійних й перевірених на ділі воїнів. Намагались брати молоде покоління з перевірених й надійних пластунських династій, у котрих секрети бойового й мисливського діла передавались по наступництву від дідів й батьків. Пройти відбір могли тільки козаки, здатні на важку пластунську службу й маючі окрім природної вдачі й відваги ще й вірне око й тверду руку для пострілу без промаху.

Особливо жорсткі вимоги були до фізичної підготовки. Пластун повинен був бути здатним здійснювати довгі марші у горно-лісистій місцевості, у холод та спеку, ситий й голодний. Обов'язковими вважались такі якості, як холоднокровність та терплячість, щоб у прямій близькості до ворога пролежати багато годин у очереті, кущі та траві, нерідко у льодяній воді, на снігу чи влітку у хмарах набридливої мошкари, не розкривши при цьому своєї присутності необережним рухом.

Тактика дій пластунів в повній мірі відповідала поставленим їм задачам, характеру місцевості, особливостям ворога. Сучасники знали її як "вовчий рот та лисиці хвіст". У пошуку у тилу недруга головним вважалось забезпечити секретність власних пересувань, знайти неприятеля першими, вміло завести його у засаду. У пластунів не затримувались козаки, що не вміли убрати за собою свої сліди, не освоїли мистецтво безшумного пересування. Цінилися люди, здатні читати сліди й визначати по ним склад учасників набігу, що готується и напрямок їх руху.

Перейшовши на сторону ворога, пластуни зникали. А коли по росистій траві чи сніжному настилу за ними тягнулись зрадницькі сліди, вміло їх заплутували, хитрували, як старі зайці: рухались вперед спиною, скакали на одній нозі, по різному приховували дійсний напрям руху й чисельності групи.

Природжені мисливці, пластуни вміло застосовували у протистоянні ворогом численні мисливські правила. Наприклад, "переслідуй з оглядкою".

 

І НЕ ТІЛЬКИ НА КАВКАЗІ

Видатні якості пластунів послужили Вітчизні не тільки на Кавказі, але й на інших театрах воєнних дій. У Кримській війні (1853-1856 рр.) 2-й та 8-й козацькі пластунські батальйони відрізнились у боях під Балаклавою та при обороні Севастополя на легендарному четвертому бастіоні. Пластуни робили вилазки у окопи противника, з особою, притаманній тільки їм акуратністю знімали стійкових, знищували зброю, а одного разу захватили і з допомогою полонених французів донесли до себе три ворожі мортири. Знаходячись у дозорах, секретах, у розвідницьких пошуках, пластуни звертали увагу на часті малозначні на перший погляд деталі у діяльності ворога. Розкривали нові артилерійські позиції, знаходили ведення робіт по риттю тунелів з метою закладки мін під розташуванням руських військ.

Дивлячись на пластунів, командири армійських піхотних полків у Севастополі почали заводити у себе по їх прикладу особливі команди. Відбирали найхоробріших й кмітливих солдатів, видавали їм рідкісні на той час у регулярних військах штуцера й вислали в нічні дозори. Солдати переймали у бувалих пластунів їх хватки, звички та навіть стали повторювати в одежі.

Відрізнились у Севастополі й були нагороджені пластуни Кравченко, Чиж, Білий, Онищенко, брати Сопельняки, Семак. 2-му Кубанському пластунському батальйону пожалували Георгіївське знамено з написом «За зразкову відмінність при обороні Севастополя 1854 и 1855 років», 8-му батальйону - Георгіївське знамено з надписом «За відмінність при взятті фортеці Анапи 12 червня 1828 року та зразкову мужність при обороні Севастополя 1854 и 1855 років».

Брали участь пластунські частини у русько-турецьких, Русько-персидській, Русько-польській та Русько-японській війнах. Двадцять чотири пластунських батальйони бились на фронтах Першої світової війни. На Кавказькому фронті розвідувальні групи пластунів проникли в Месопотамію (на території теперішнього Іраку), де встановили контакт з передовими частинами союзних Росії британських військ. У цій війні у кінних козацьких полках змінилось два состави, у пластунських батальйонах - три...

У Великій Вітчизняній війні назву "пластунських" по традиції мали деякі козацькі батальйони, полки й Краснодарська пластунська стрілецька дивізія.

Очевидно, у наші дні з ціллю наступництва традицій варто було б подумати про присвоєння частинам спецназу, що відрізнилися почесного іменування "пластунські".


Мистецтво пластунів

У всі часи у всіх народів особливо почиталися воїни не тільки мужні і відважні на полі битви, але і такі, що володіють неабиякою хитрістю і кмітливістю. Про таких героїв, що пробиралися під покривом ночі в саме серце ворожого стану, оповідачі-кобзарі складали пісні і легенди, що передавалися з вуст у вуста не одне покоління. Були подібні молодці і серед запорожців, яких вороги називали "урус-шайтан", - "руськими дияволами", а самі козаки - пластунами...

Виникнення пластунів втрачається в товщі століть і сходить до часів стародавніх, до епохи зародження самого козацтва в південноукраїнських степах.

Серед тридцяти восьми куренів Запорізької Січі був і Пластунський курінь - факт сам по собі дивовижний, оскільки всі січові курені називалися або на честь отамана-засновника, як так: Васюрінський, Брюховецкий, Поповічевський, або по місцевості, звідки вийшли перші запорожці, як то: Уманський, Полтавський або Канівський. І лише Пластунський курінь називався за родом діяльності козаків, що його складали. І крім того, назви і чисельність всіх без виключення куренів було постійним з моменту заснування найпершої, Хортіцкой Січі ще славетним Байдою Вишневецьким у 2-ій половині XVI століття.

Таким чином виходить, що пластуни, як окремий військовий підрозділ, з своїми бойовими прийомами існували вже у момент зародження самого запорізького козацтва, і тому питання про походження пластунів залишається відкритим.

Цілком можливо, що традиція ця така стародавня, що йде своїм корінням в прийоми слов'янських воїнів, які, за словами візантійських і староруських літописів, уміли ворога "руками поясті".

Таємниці покривали діяльність пластунів впродовж всієї запорізької історії. Ці невтомні розвідники були щупальцями козачого війська в походах, провідниками в безбережному морі сухих степів, де вдень правили шляхи під сонцем, по високих курганах, по скрутням трави, а вночі більше вухом та слухом. Без зусиль дізнаємося пластунів в наступних рядках "Історії запорізьких козаків" Д.І.Яворницького: "Ховаючись, ніби звіри, по тернах і очеретах, уміючи вити вовком, викрикувати перепелом, харчуючись всім, що тільки попадалося по шляху, запорізькі козаки гострозоро видивлялися ворогів, раптово нападали на них і з малими силами розбивали і перемагали безліч ворогів".

Проте із-за незначності відомостей, що повідомляються хроніками, запорізьких пластунів легко сплутати як з козаками-могильниками, що влаштовували свої наглядові пости на високих "могилах" (курганах) і повідомляли про пересування татарської орди в степах, так і із знаменитими "характерниками", про яких ходили легенди. У народній пісні про Семена Палія, що вважався також «характерником», є слова, які в рівній мірі можна віднести і до всіх пластунів: "Хто в траві врівні з травою? Хто у воді врівні з водою? Хто у лісі врівень з лісом, Перевертень в лісі бісом? То Палій, то Палій..."

Відносно невелику увагу, що приділяється пластунам істориками тієї епохи, легко пояснити подіями тих далеких часів, коли діяльність запорізьких розвідників була просто непомітною і незначною на тлі грандіозних по своїх масштабах козачих повстань і походів під керівництвом Сагайдачного, Хмельницького і Сірка.

І як це не покажеться дивним, завіса таємниці прочинилася над пластунами лише після руйнування Запорізької Січі в червні 1775 р. російською армією, що поверталася з кримського походу. Діючи згідно маніфесту Катерини II, наляканої розмахом Селянської війни на чолі з Омеляном Пугачовим і що б уникнути подібного в Малоросії, війська генерала Текелі оточили Січ, заарештували козачу старшину і роззброїли запорожців. Частина з них під покривом ночі зуміла тайком поплисти вниз по Дніпру на човнах, перебратися через море у володіння Оттоманської імперії і, прийнявши турецьке підданство, заснувати Задунайську Січ. Більшість же січовиків розсіялися по всій Україні, чекаючи кращих часів.

В кінці 80-х рр. XVIII століття, напередодні нової війни з Туреччиною, всесильний фаворит імператриці генерал-фельдмаршал Григорій Потемкін, світлий князь Таврійський, випробовуючи потребу в легкому флоті, вирішив відродити запорізьке військо, назване спершу "Військом вірних Козаков".

Запорожці хоробро проявили себе в російський-турецькій війні 1787-1791 рр., особливо відрізнившись при узятті Очакова і фортеці Березань. Саме тоді козаче військо і перейменували в Чорноморське. За заслуги у війні царський уряд відвів чорноморцям землі спершу в низинах Південного Буга і Дністра, а потім, з міркувань охорони рубежів на Північному Кавказі і на прохання самих запорожців, виділило їм указом від 30 червня 1792 р. територію "...так, щоб з одного боку річка Кубань, з іншою ж Азовське море до Ейського містечка служила межею військової землі".

Переселившись в 1792-1793 рр. на Кубань, запорожці знайшли тут не тільки плавні і степи, що нагадували їм дніпровські, але і нових ворогів в особі численних гористих племен - бесленєєвцев, теміргоєвцев, шапсугов, абадзехов і інших, відомих під загальною назвою черкесів. Підбурюванні турецькими пашами і імамом, горці під зеленим прапором "газавату" (священної війни) стали здійснювати руйнівні набіги на козачі поселення, уганяючи стада і випалюючи поля з хлібом. Ця прикордонна партизанська війна, що тривала без малого півстоліття, породила з тією і з другого боку відчайдушних сміливців абсолютно особливого складу. Кубанські плавні представляли собою первозданний в своїй природній дикості світ, повний кипучих пристрастей і боротьби за життя. Ці надрічкові, злегка підтопленні низини, суцільно зарослі високим очеретом, а місцями і густим лісом, були справжнім раєм не тільки для різноманітної пернатої живності, але і для диких кіз, лисиць і вепрів. Часто вузькими звивистими стежинками пробиралися зовсім не мисливці, що висліджують дичину, а хитрі і нещадні "психадзе", що означає "водяні пси". На відміну від кінних "хиджретов" (від арабського "хиджра" - ухід Магомета з Мекки), про набіги яких говорили, що вони "підковами орють, свинцем засівають, шашками жнуть". Піші психадзе, виправдовуючи свою назву, діяли здебільшого вночі, підкрадаючись і таївшись, і при щонайменшій слушній нагоді поголовно вирізуючи козачі сторожові пікети. Маючи таких підступних супротивників, довелося запорожцям виставити з свого середовища воїнів, які ні в чому не поступалися їм по тямущості і знанню всіляких прийомів - такими і були чорноморські пластуни.

"Вони вчилися бути розвідниками і були неперевершеними розвідниками; вони вчилися годинами без щонайменшого руху сидіти або лежати в засідці; вони вчилися без промаху стріляти з штуцера або з пістолета і володіти кинджалом, як міг би володіти їм тільки природний горець", - напише пізніше про ратну службу пластунів С.Н.Сергіев-Ценський, відомий історик і письменник.

Чорноморські пластуни бродили в плавнях невеликими групами по три, п'ять або десять чоловік, влаштовуючи в хащах у стежок свої "засеки" або "застави" (засідки), в яких і сиділи вони навпочіпки, не ворухнувшись, деколи всю ніч, виставивши перед собою штуцер і прислухаючись до того, що всьому відбувається в плавнях. Проте, почувши небезпеку, пластун міг відреагувати на неї блискавично влучним пострілом "на хрускіт" навіть в повній темноті, оскільки посередніх стрільців в пластуни не брали. Сама специфіка їх служби з чергуванням довгої, томливої бездіяльності і постійної готовності до сутички породила особливий тип воїна. Пластунами були в більшості своїй люди середніх років, оскільки вважалося, що молоді дуже гарячі для цього, або "жваві", як говорили запорожці, а до старості чоловік вже стає "валкуватим", тобто важким на підйом, таким, що не володіє потрібною вправністю. Живописний був і сам зовнішній вигляд пластуна. Озутий в м'які постоли зі шкіри для тихої ходьби, одягнений в черкеський бешмет, подраний і залатаний трохи не в сорока місцях через довгі мандри по плавнях і "хмеречам" (чагарникам), пластун завжди носив з собою свій незмінний штуцер, кинджал і різні "причандали" – порохівницю , сумку-кулечницю, кресало і інші необхідні дрібниці.

Вся діяльність пластуна так чи інакше була пов'язана з поняттям "сакми". Само це слово в перекладі з татарського означає взагалі будь-який слід, залишений людиною або звіром, але у пластунів воно придбало ширше значення. Ще в часи Запоріжжя бувалі січовики "слухали сакму", притуливши вухо до землі - і якщо чутний був гул від татарської орди, то говорили, що "сакма гуде". Поволі пробираючись потайними стежками в кубанських плавнях, пластуни так само чуйно придивлялися до всіх слідів, залишених на м'якому заболоченому грунті. Часом пересування супротивника можна було визначити по зграях сполоханих появою людини птахів, а ворожу засідку з головою видавали хмари кровожерної мошкари, що клубочилася над цим місцем. Частенько чорноморці і самі переправлялися через Кубань і йшли далеко углиб ворожій території, підкрадаючись тайком до черкеських аулів і вивідуючи наміри горців. І коли вранці на вологій росяній траві залишався широкий слід нічного спостерігача, черкеси влаштовували гонитву. Але досвідчений пластун міг не тільки безшумно повзати "по-пластунськи", утискує тілом в землю і працюючи ліктями і колінами, але і з легкістю відірватись від переслідувачів. Тоді він починав "плутати сакму", застосовуючи різні хитрощі - довго петляти, стрибати на одній нозі або йти спиною вперед (по-козацьки: "задковать"), вводячи супротивника в оману. Саме за своєрідний спосіб пересування пластуни і отримали свою назву, оскільки українське слово "пластувати" і означає повзати на животі. Проте Ф.А.Щербина, автор "Історії Кубанського козачого війська", приводить щодо пластунів такі відомості: "За родом їх діяльності, в дозорі або в тилу супротивника, їм доводилося нерідко годинами, не ворухнувшись, лежати пластом на землі, злившись з навколишньою місцевістю, і вести спостереження. Звідти і пішла назва "пластуни".

З пластунами часів Запоріжжя зв'язують і виникнення гопака. Ті, хто знайомий з цим козачим танцем, знають, що всі фігури в нім діляться на два рівні - стрибки в повітрі, або власне гопак, і так звані "повзунці", що виконуються сидячи навпочіпки, причому до наших днів збереглися народні назви більшості з них.

Малюнок самого танцю дивовижним чином схожий на своєрідне тренування, у якій є як вправи (повзунці "гусак", "жабка", "колесо") розминок, так і фігури, що нагадують бойові прийоми, - "стрижак", "чепак", "млин", "коса", "садити гайдука" та інші. Це припущення цілком правдоподібно, особливо якщо врахувати, що пластун, сидячи навпочіпки в засідці і раптово оточений ворогами, що підкралися, деколи не мав часу звестися на ноги і йому доводилося відбиватися сидячи. Та і самі значення слів "повзунець" і "пластун" (тобто що повзає) дуже близькі, щоб бути простим збігом. Що ж до гопака, то швидше за все такі фігури як "розніжка", "пістоль", "голубець", "чорт" та інші, виконувані в стрибку, використовувалися для спішування вершників передових татарських роз'їздів, що пробиралися дніпровськими плавнями на своїх низькорослих степових конях.

Само собою зрозуміло, що така могутня військова традиція як пластування не могла довго залишатися в тіні. Ще в 30-х рр. XIX в. генерал-фельдмаршал князь А.И.Барятинський став заводити перші пластунські команди, поставлені на казенне постачання, а в 40-х рр. для стройових пластунських батальйонів була введена єдина військова форма чорного кольору. До початку XX в. команди пластунів отримали загальне визнання і широке розповсюдження в російській армії. Пластунські батальйони за чисельністю наближалися до кінних полків, маючи чотири-п'ять сотень по 180 чоловік кожна, 22 офіцери і 858 нижніх чинів. У одному тільки Кубанському козачому війську налічувалося 18 таких батальйонів, які по першому мобілізаційному заклику в липні 1914 р. тут же відправилися на фронт. На Кавказі вони билися у складі чотирьох Кубанських пластунських бригад і вже до квітня 1915 р. нагороджено було понад дев'ять тисяч (!) пластунів - факт сам по собі красномовний. Бурхливий 1917 рік і подальші за ним роки принесли немало горя кубанському козацтву. У це смутне кривавий період згинули безслідно полки Лінійний, Екатерінодарський, Чорноморський, Полтавський, Хоперський, Запорізький, Уманський, Кавказький, Таманський, Лабінський, а з ними і знамениті пластунські батальйони. Але не пропала сама традиція, прийоми якої перекочували в арсенал прикордонників і військової розвідки, служивши вірою і правдою рідній Вітчизні.

Автори:Олександр Бартош, Євген Пеньковський, Міскін Роман

Перекладав з російської:Турбовець Тарас

 

 

Історія пластунів

Проливає світло на дослідження цього питання унікальний запорізький переказ, записаний від старих козаків на Запоріжжі, ймовірно у 1806 році, новоросійським поміщиком сербського походження Олександром Пішчевичем, пластуни виступають як першооснова, засновники запорізького козацтва. Оскільки за радянських часів цей переказ, як і все, що стосувалося історії пластунства, було суворо заборонено публікувати, дозволимо собі подати текст повністю. "Початкове їх збіговисько виникло від невеликого числа людей, котрі припливли від Азова на плавках (човни вони називали плавками) і заснували своє житло на лівому березі Дніпра, навпроти теперішнього Херсона, назвавши його Олешками (Олешки тепер повітове місто Таврійської губ.), від імені Олексія, ними над собою поставленого начальника. Ці Олешківські жителі з плином часу розділилися на два іменування, хоча й складали одну спільноту: ті, що жили в Олешках називались "плавниками" і вправлялися у рибальстві, а ті, що жили по дніпровських плавнях і островах, лісами вкритих, йменувались "пластунами". Ці пластуни займалися стрільбою звірів, які тоді були в плавнях у великій кількості. На тому місці де тепер Херсон, володарювала якась дівиця Харсія, над якимось народом і мала війну з якимось царем, котрий її підкорив і полонив її народ, після чого володіння Харсії зникли. Всього цього ми не знаходимо ні в якій історії, і тому потрібно вважати за байку, ними видуману або бувальщину, розповідями спотворену. Згодом турки, або кримські татари, почали притісняти олешківських жителів, то вони залишили це місце і перейшли на правий берег Дніпра, заснувавши своє житло нижче порогів і тому назвали себе "порожанами", а пізніше "запорожцями", головне ж своє місто найменували "Січчю". Тут їх збіговисько почало примножуватися людьми, що з різних місць приходили, в тому числі такими, котрі сотворили яке - небудь порушення.

Січ поділилася на чотири частини, які називались "пиріями". Кожна пирія складалась з 10-ти куренів, і кожен курінь вміщав в собі тисячу чоловік. Курінь був просторою будовою. Все місто обнесене було валом; коло "брами" або воріт сторожа впускала лише відомих людей. У всякому курені залишалося до 200 чоловік, відомих під іменем "сіромах", і не маючи ніякої власності, вони отримували платню і провіант, і повинні були бути готові при першій потребі на службу, тому ці сіромахи називалися регулярними воїнами. Решта жили хуторами, які називалися зимівниками, де плодили худобу і коней, і мали, дивлячись на достаток інших волоцюг, по декілька людей для догляду за худобою. Цих прислужників нерідко господар зимівника озброював, садив на коней і відправляв грабувати Польщу, ділячись здобиччю з ними. Про такі побічні походи Кошовий і військо часто нічого не знали. Під час вже цього розпорядку ті ж, які жили на островах, всі залишилися при попередньому своєму найменуванні пластунів і крім полювання на звірів завели численні стада свиней, котрі відгодовувались і до того здичавіли, що коли приїжджали покупці їх купувати, то інакше не могли їх взяти, лише як застреливши. Декілька з цих пластунів завели великі заводи кішок, котрі розміщувалися у побудованих сараях і не лише приносили господарю прибуток від продажу їх шкірок, а ще й тим, що на деякій околиці не сміли з'являтися ні тхори, ні... (пропуск в оригіналі); вони все це душили і приносили для корму своїм дітям. Господар, знімаючи ці шкіри продавав, а м'ясо кидав кішкам" . Незважаючи на вкрай негативне упереджене ставлення автора до запорожців (він був поміщиком на загарбаних у них царським урядом землях) та до їх історії, у цих примітках є декілька цікавих для нас фактів.

По-перше, запорожці сверджували, що їх предки прийшли з Азовських земель, що перегукується з гіпотезою деяких вчених про Тмутараканське князівство, як своєрідну протоСіч, звідки князі набирали дружини. "Сей останній (Тмутараканський домен) став прибіжищем усіх молодих князів - ізгоїв, які вийшовши з хлоп'ячого віку (звичайно 16 літ), старалися скинути з себе опіку вихованців тим способом, що втікали на се Запорожжя XI в. Тут мріяли молоді княжичі про свої батьківщини, ідеалізували їх, конспірували, збирали ватаги, виглядали нагоди, щоби мольбою у київського князя собі випросити або силою здобути собі волость" . Як стверджує "Слово о полку Ігоревім", саме до Тмутаракані щоночі, перекинувшись вовком, бігав знаменитий князь-волхв Всеслав Полоцький:

Всеслав-князь людям суд чинив,

Князям городи радив,

А сам вночі вовком бігав:

Із Києва добігав до півнів в Тмутаракань,

великому Хорсові вовком шлях перебігав [5, с.90]

До речі, багато істориків стверджують, що саме з Тмутаракані, а не з півночі, прийшов до Києва князь Олег Віщий. В Болгарії знайдений археологами прикордонний камінь, котрим болгарсько-руське військо позначило свої завоювання у Візантії: камінь з поміченим на ньому іменем Олега Тмутараканського - князя русів. Це й стало доказом, що Олег прийшов не з Новгорода Великого, якого тоді ще й не було (про це свідчить археологія, історик М. Артамонов), а з Новгорода Сколотського у Криму.

По-друге, як видно з цього переказу, самі запорожці вважали пластунів, поряд з рибалками-"плавниками", самобутньою споконвічою формацією, яка виникла ще до створення Запорізької Січі. Те, що мисливці і власники човнів здавна виділялися на Січі серед решти товариства і користувалися великим авторитетом серед козаків, підтверджує у своєму щоденнику й Еріх Лясота, котрий був присланий на Січ австрійським імператором Рудольфом II в 1594 році [7, с.105]. Папроцький, розповідаючи про похід гетьмана Самійла Зборовського в 1584 році, також згадує поряд з запорожцями таємничих річкових козаків, котрі живуть на річці Самарі та займаються полюванням і рибальством для забезпечення продовольством решти козаків. Про цих річкових козаків пише і козацький гетьман Гаврило Крутневич у своєму Універсалі, виданому в 1603 році.

По-третє, в даному переказі згадана старовинна назва неодружених козаків, котрі постійно жили на Січі, - "сіромахи", тобто вовки, що свідчить про її надзвичайну давність, адже в індоєвропейців військові союзи неодружених чоловіків, які ототожнювали себе з вовчими зграями, відомі ще з часів арійського розселення, тобто за три тисячі років до Христа. До тих же часів імовірно відноситься і розповідь, яку автор вважає фантастичною, про дівицю Харсію, котра царювала в тих землях над якимось таємничим народом, що може бути давнім відголоском спогадів про царство амазонок, котре було в тих краях. Те, що козаки вважали себе спадкоємцями амазонок згадував ще у 1708-1709 роках у своєму щоденнику словацький мандрівник і дипломат Даніел Крман: "Правдоподібно, що запорожці успадкували багато чого від амазонок - цих нечувано войовничих і шалено сміливих жінок, що рівнялися славою і перевищували відвагою мужів, та що, як кажуть, жили у Скитії біля Дніпра". Сліди перебування амазонок на Україні підтверджуються також іншими джерелами, про що ми будемо говорити пізніше.

Пластуни, як стверджується, жили в симбіозі з природою, займалися звірівництвом і полюванням, що було чудовим прикриттям для ведення таємної діяльності, а також важливим елементом тренування. Адже полювання як стрільба по рухомих мішенях є надзвичайно ефективним тренуванням козацьких стрільців. Крім того полювання вчить маскуватися, орієнтуватися на місцевості, знатися на слідах тварин і людей та ще багато іншого. Полювання ж на великого звіра або хижаків, особливо без вогнепальної зброї, розвиває сміливість, спритність та холоднокровність. Недаремно ж і київський князь Володимир Мономах у своєму Повчанні включає полювання в число найважливіших занять для воїна. В Карпатах гуцули, котрі славилися своєю хоробрістю, найбільше полюбляли полювати на великого звіра з холодною зброєю. Кубанський історик Іван Попко зазначав, що чорноморські козаки влучність і силу удару пікою виробляють, добуваючи рибу тризубцями.

Незважаючи на всі намагання окупаційної історіографії замовчати, затерти, а то й зовсім викреслити пластунів з історії Запорожжя, їх сліди ми постійно знаходимо. В реєстрі кошових отаманів Запорізького війська згадується отаман Пластун, котрий був кошовим з 29 вересня 1666 по 18 червня 1667 рік. Історик А. Скальковський у своїй "Історії Нової Січі" згадує навіть кількісний склад Пластунівського куреня на Запорожжі ще до переселення на Кубань: так у 1755 році в курені був приписаний 441 пластун, в 1759 році - 541 пластун, в 1769 році - 269 пластунів . А Дмитро Яворницький у своїй знаменитій "Історії Запорізьких козаків" згадує Пластунівський курінь серед перших 38-ми куренів Запорізької Січі. При переселенні Чорноморців на Кубань у 1792-1793 роках у Пластунівському курені було 185 чоловіків і 75 жінок, при чому із Запорожжя було З старшини і не з Запорожжя - 1, із Запорожжя - 124 пластуни, 31 пластун з інших місцевостей України і 28 вільних людей, котрі пристали до куреня.

Багато пластунів було учасниками гайдамацьких загонів, про що свідчать численні документи. Так Пластуни Семен Голомозий і Василь Сараджик в 1734 році, у складі гайдамацького загону розгромили поляків у Мотилеві . Харко з Пластунівського- куреня згадується при нападі гайдамаків на Паволоч та Погребища. Пластун Трохим Сірий згадується серед 32 гайдамаків, які в 1750 році здійснили втечу з Крилівської в'язниці. Пластун Василь Швець - учасник нападу загону гайдамаків на місто Радомишль в 1750 році. Гаврило Пластун - учасник загону Гната Марущака, який спільно з загоном опришківського ватажка Івана Бойчука, що прийшов на Січ з Карпат, діяли на Правобережній Україні в 1759 році. Того ж року пластун Андрій Твердоступ заарештований царською адміністрацією разом з іншими гайдамаками у Новій Сербії . Яким Пластун згадується серед заарештованих в 1768 році учасників Коліївщини. Але найцікавіше те, що й сам вождь цього знаменитого повстання Максим Залізняк, як свідчить протокол допиту запорожця Дмитра Чернявщенка, був козаком куреня Пластунівського.

Про існування пластунства на самих початках свідчить опис пластунів, зроблений хорунжим Кубанського козацького війська В. Червінським: "Пластуни ж існували давно. Як тільки почав існувати козак, тут же з'явився і пластун, і починаючи від перших днів Запорожжя і до наших днів, частина козаків виконувала роль пластунів. В Запорізькій Січі був навіть окремий курінь Пластунівський. Слово пластун виникло від слова "пласт" і означало людину, котрій доводилось в більшості випадків працювати повзком, лежати пластом. Цю назву і призначення отримували найвідважніші і найспритніші козаки; вони були вухами і очима решти козацького товариства і під їх охороною козаки могли вільно займатися справою або бенкетувати, не побоюючись бути зненацька заскоченими ворогами. Повзком, притулившись до землі, прихований густою травою, прокрадався пластун до самого неприятеля, виглядав все, що йому було потрібно і відходив так само непомітно. По кілька годин лежав він ницьма, сховавшись за купиною або кущем, причікуючи непроханого гостя. В пластуни на Запоріжжі йшли по охоті, або за наказом Ради. Як тільки Запоріжжя закінчило своє існування і воскресло військо вірних козаків, на місце Запорізьких пластунів з'явилися пластуни вірних козаків, котрі працювали на березі Бугу, Дунаю, а пізніше, коли перейменовані в Чорноморське військо і переселені на Кавказ козаки поселилися на берегах Кубані, пластуни почали влаштовувати свої залоги на березі Кубані. Умови їх діяльності ніскільки не змінилися.".

Про пластунську службу згадує й Еріх Лясота, який у 1594 році відвідав Запорізьку Січ з дипломатичною місією. Описуючи свою подорож через дніпровські пороги, він згадує, як запорожці несуть пластунську службу в засадах коло татарської переправи. "Біля цього порогу саме було близько чотирьох сотень козаків, які лежали на правому березі, поховавшись по кущах і заростях і витягши свої суденця, або човни на берег, їх послали сюди з табору, щоб перешкодити татарам, якби частина з них захотіла переправитися...".

Цікавий історичний матеріал міститься і в атестаті, виданому запорозькому осавулу Григорію Пластуну, сину Якима Пластуна. Зокрема в ньому йдеться про те, що під час спільного походу козацько-московських військ на турків у 1739 році, більше відомого як Хотинський похід, Григорій Пластун "згідно виявленої хоробрості та проворності" був призначений командиром загону вибраних козаків - своєрідного загону спецпризначення, з яким зробив безпрецедентний розвідувальний рейд у тил ворога, дійшовши аж до турецької столиці Царгороду, де захопив в полон турецьких сановників найвищого рангу - "двох візирів і трьох султанів" і щасливо повернувся з полоненими назад. Безумовно, цей дивовижний рейд є унікальним в історії розвідувальних операцій. Подолати тисячі кілометрів в особливо складних умовах, в оточені ворогів, на незнайомих та мало прохідних теренах блискуче провести операцію і непоміченими повернутися назад, лише це вже свідчить про надзвичайно високий рівень військової підготовки наших козаків-розвідників, до якого і зараз не можуть дорівнятися кращі розвідки світу.

Про те, що на самій Запорізькій Січі пластуни виконували функції своєрідної "служби безпеки", вишуковуючи підозрілий елемент та виловлюючи різного роду шпигунів, які засилалися на Січ з різних держав, засвідчує і письмовий наказ кошового отамана Петра Калнишевського від 9 серпня 1770 року, який приписував курінному отаману Пластунівського куреня Федору Третяку: "Про волоцюг та інших, що без паспортів вештаються, сумнівних людей... всіма силами намагатися переглядати і ловити.".

Докладний і цікавий опис пластунства у своїй знаменитій розвідці "Пластуни" залишив нам нащадок знатного запорозького роду Яків Кухаренко- наказний отаман Азовського, з 1852 по 1856 рік Чорноморського козачого війська, а з 1861 року - начальник Нижньокубанської кордонної лінії. Пластунами, за його словами, на Запоріжжі були спеціальні мисливці-розвідники, які в Дніпровських плавнях полювали на дичину та висліджували ворога, що намагався непомітно проникнути в козацькі землі: "Пластуни стріляли дикий звір, якого тоді в Дніпрових плавнях було доволі. Пластунами, кажуть, звалися за те, що непосидячі були і все вештались по плавнях і як більше їм приходилося місить грязь, ніж ходити по сухому, сиріч пластати, то й прозвалися пластунами". "Цілу осінь і зиму, поки звір порошковий (хутряний - Т. К.), пластуни проводили в плавнях, а весною приходили в слободи і приносили свою здобич, звірячі смушки, продавали їх, купували порох, оливо, одежі, що треба.". Таке полювання в плавнях було надзвичайно складною і небезпечною справою. Адже в високому (вище людського зросту) очереті, який шумів і колихався від вітру, практично нічого не можна було розгледіти чи почути, тому орієнтуватися слід було майже виключно шостим відчуттям, яке в таких умовах надзвичайно розвивалося та відточувалося. Слід було досконало знати закони природи, норми поведінки тварин і людей, оскільки від цього залежало життя пластуна.

Але все ж пластуни не були просто мисливцями, вони в першу чергу були розвідниками. Що пластуни виконували саме розвідувальну функцію підкреслює, описуючи побут запорожців у Чорноморії і П.П. Короленко: "...це були особливі команди, котрі виділялися і службою, і характером із загального складу стройових частин Чорноморського війська. Пластуни, котрі пройшли практично хорошу школу боротьби з горянами, відрізнялися від інших козаків вищим розвитком військової хитрості, сміливості, відваги і в критичні хвилини, незвичайною винахідливістю, їх завдання в боротьбі з горянами складала розвідувальна служба". Крім того саме слово пластати згадується ще в давніх билинах у значенні "рубати, різати ворога": Говорив татарин такії слова:

"Ой же Дунай, син Іванович!,

Як би я був на твоїх грудях,

Не питав би ні вітчизни, ні дідизни,

А пластав би твої груди білії.

Сідав же Дунаєчко на білі груди,

Як розкинув плащі татарськії,

Хоче пластати груди білії",..

Тому слово "пластуни" могло використовуватися на Запоріжжі у значенні "рубаки", "різуни", що більше відповідало характеру діяльності пластунства.

А прості запорозькі мисливці, як свідчать історичні джерела, були виділені в особливий клас так званих "лисичників", які мали свого отамана і свою курінну організацію й знаходились у відомстві Буго-Гардівської паланки (Бузький Гард - спеціальна гребля-перегородка, зроблена козаками на Південному Бузі для покращення лову риби). Лисичники займалися полюванням в степах на лисиць, хутра яких відігравали важливу роль в торгівлі Запоріжжя. Крім того вони полювали на вовків, зайців, оленів на берегах Бугу.

Основним же завданням пластунів була розвідка і охорона кордонів Запорожжя від несподіваних нападів ворога. Особливо складно було боротися з ворогами, які через плавні непомітно прокрадалися на козацькі землі: "От сим - то пластунам вже не до охоти і їм охота випада вже на чоловіка з таким же розумом, як і вони". Це ж саме пише і Прокіп Короленко, описуючи подвиги пластунів на Кубані: "Чорноморські пластуни день і ніч рискали по болотах і плавнях в компанії диких звірів, кожної хвилини піддаючи небезпеці життя своє. Не раз безстрашні пластуни, заскочені хижаками, застосовували неймовірні хитрощі, щоб позбавитись від ворогів. І дотепер збереглися перекази про справді неймовірні подвиги цих оригінальних вояків і не менш неймовірні пригоди з ними [21, с.86]. Крім того для отримання необхідних відомостей чи проведення диверсій, пластуни нерідко самі прокрадалися в тил ворога, роблячи інколи рейди по 160 км і більше. В таких рейдах пластуни мусіли розраховувати виключно на власні сили, на власне воєнне мистецтво, адже допомоги чекати було нізвідки, оскільки інколи навіть січова старшина не мала уявлення про їхні походи.

Причому боротися їм треба було, як правило, проти в кілька разів переважаючого числа ворогів, добре вишколених і підготовлених. Тому саме життя виробляло у пластунів надзвичайну пильність, спостережливість, кмітливість, вміння добре пристосовуватися до місцевості та досконале оволодіння прийомами прихованих, зовні ніким не помітних рухів. Щоб вижити, пластун мусив постійно думати головою, розмірковувати, як знайти найкращий вихід з будь-якої ситуації. Пластун не мав права на помилку, він мусів або випередити ворога і блискавично перемогти його, або загинути сам.

Тому пластуни постійно розвивали і удосконалювали свою надзвичайну потужну систему бойового мистецтва, яка давала їм змогу ефективно перемагати будь-яку кількість ворогів: "...вони відзначаються неймовірною спритністю, швидкістю в своїх рухах і діях. Рушниця і підсох (короткий спис, котрий можна підлаштувати під рушницю при стрільбі) єдине їх озброєння, а майстерність в стрільбі, складає всю їх славу. Вірне око і тверда рука пластуна завжди згубні для неприятеля" .

Найбільш відмінними їх рисами було військове мистецтво і побратимство. Побратимство було зумовлене самим способом життя пластуна, який часто мусив жити і боротися на чужій ворожій території з переважаючою силою ворога і надіятися міг лише на себе та лікоть товариша, який був поруч. Тому серед пластунів побратимство було надзвичайно поширеним явищем. Як зазначав Ф. Щербина, "пластуни обмінювались шийними хрестами, ставали як би братами і всюди підтримували один одного і стояли один за одного горою" .

І недаремно основним місцем перебування та діяльності пластунів були саме Дніпровські плавні. Адже саме тут, серед лабіринту проток і острівців, була надійно захована козацька Військова Скарбниця - безліч золота, срібла, коштовностей, здобутих козаками в походах. Крім того тут зберігалися козацькі гармати, а також чайки, необхідні для морських походів. Тому охочих добратися до Військової Скарбниці ніколи не бракувало. Турки, татари, москалі, поляки, всіх їх вабили до себе запорозькі скарби. Тому місце її трималося у суворому секреті (його знав лише кошовий, якого після зняття з посади, як правило, вбивали та декілька втаємничених осіб), а всі підходи надійно охоронялися пластунами. Боплан описує, як козаки розстрілювали з очерету навіть цілі турецькі галери, які необачно заганялися в плавні. Й інші зайди, які потикалися за запорозькими скарбами, знаходили собі смерть від пластунських куль.

Цю сакральну священну функцію - охороняти кордони козацтва - пластуни продовжували виконувати і на Кубані. Тому серед козацтва пластуни користувались незвичайною пошаною та авторитетом. "От ми тут, бач, вареники їмо та горілочкою забавляємось. А там на кордонах саме жарка доба: Кубань стає, то так і дивись, що черкесня посуне через неї. Броду не шукать, скрізь по льоду перемахнеш. Тут уже уха не вішай, стережись і день, і ніч. Ні мороз, ніяка завірюха не спине. І чим гірша погода, тим більше берегтись треба. Що нещасні пластуни перетерплять за цієї доби в плавнях - і перемерзнуть, і виголодніються так, що, мабуть, і комишиний борщ медом покажеться. Гидко те, що і вогню розвести не можна, щоб біди не накликать на себе. Що нам? Нам все-таки хоч який-небудь захист є на постах, на кордонах, а от їм в таку хурделицю нишпорить по плавнях, та оглядаться кругом себе, щоб не наткнуться на якого-небудь розбійника!.. Та й якщо прийдеться прикурнуть як-небудь, то хіба тільки одним оком. Нещасний, прямо нещасний народ. А все для чого? Щоб нам жить без опаски; за нас, задля оціх всіх, страждують ці справді святі люди". Ось якими словами вшановувало козацтво своїх хоронителів, котрі скромно, не хизуючись, несли свою надзвичайно важливу для товариства службу.

На війні пластуни виконували роль розвідників-диверсантів, своєрідних спецназівців - "командос": "Коли відчувалась потреба в досвідчених людях для лави, коли потребувався таємний, прихований розшук, коли потрібно було розвідати сили і положення неприятеля, коли хід воєнних дій ставив на чергу завдання провести найризикованішу диверсію, коли в бою перед початком і кінцем потрібні були майстерні стрільці і т. д. і т. п., тоді запускався в діло пластун. Для цього пластуни мали свою бойову техніку, свій досвід і мистецтво" .

Крім вміння битися будь-якою холодною зброєю або голіруч та добре стріляти, досконало знали вони мистецтво фортифікації, мінну справу, вміли управлятися з гарматами - (Еріх Лясота писав, що в козаків всі вміють стріляти з гармат, тому не треба наймати окремих гармашів [25, с.18]); в разі потреби були вправними моряками, піхотинцями або кавалеристами. Крім того факти свідчать, що пластуни були дуже високоосвіченими на той час вояками. Адже як би не старались окупаційні псевдоісторики представити січове лицарство як банду примітивих неграмотних селян, яким ліньки було працювати на своїх панів і вони втікали за пороги, факти говорять інше. В той час, коли в Московщині навіть царі не вміли писати і читати, на Січі існувала система освіти (січова і паланкові школи), козаки знали по кілька мов і володіли науковою мовою того часу - латиною, мали канцелярію і свою бібліотеку.

А інтерес до книги, до освіти серед козаків був такий великий, що вони не обмежуючись читанням на Січі, брали книги з собою навіть на риболовні заводи . До речі, ця січова бібліотека зберігалася в архіві Кубанського козачого війська, і лише в 1925 році радянська влада наважилася відібрати її в козаків. Тому на цьому фоні не виглядає дивним факт складення при розвідці Кубанських земель, наданих запорожцям для переселення, пластунським старшиною Мокієм Гуликом, який в той час займав посаду Військового Осавула, статистичного опису Кубані у формі табличної "Відомості" з короткими, але цінними даними і для науки, і для практичних цілей війська.

Аж через півтора століття вчені із захопленням константували: "Знаменито, що цей розвідник-статистик дав у 1792 році документ, складений за прийомами описової школи статистиків, що існувала в Західній Європі у другій половині XVIІ століття, на 16 років раніше, ніж надрукований був у Росії перший науковий твір по статистиці академіка Германа, перероблене ним на російську мову "для вживання в училищах Російської імперії" із відомої на той час праці - "Теорії статистики" Шлепера, статистика названої школи і талановитого батька публіцистики".

Тобто, якщо наші пластуни у науці випереджали навіть московських академіків, то можна собі уявити, який високий рівень наукових знань використовувався ними в ті часи.

 

матеріал з "Історія бойових мистецтв України" (Каляндрук) 

 

 
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>

Сторінка 2 з 2

kaskad2


plan kalendar_2019_




Наші друзі


 

ratoborec

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Fasebook 

 

 

 Youtube